Примітивні променепері риби, які були дуже поширені в мезозої і є найближчими родичами мулистої риби, що мешкає нині лише в Північній Америці. Родина тепер налічує 7 видів риб, які живуть у прісних, солонуватих, а зрідка навіть у морських водах. Представники трапляються на сході Північної та Центральної Америки від південного Квебека до Коста-Ріки, а також на Карибських островах.
Панцирна щука, або довгорилий панцирник, має дуже довге тіло, зі справжньою крокодилячою пащею, укрите міцними, мов камінь, лусками, які продовжуються і над верхніми зовнішніми променями плавців. Верхня щелепа складається з багатьох з’єднаних частин; у нижній стільки ж частин, скільки в нижній щелепі плазунів. Довгі щелепи у формі дзьоба мають багато великих і маленьких конусоподібних зубів; усередині пащі, навпаки, зуби гребінчасті.
Плавальний міхур розділений на порожнини й відкривається довгастою щілиною у верхню стінку глотки. Луски розташовані скісними рядами; на спині вони серцеподібної форми, з боків – довгасто-чотирикутної, на животі – ромбоїдної, на плавцях – загострені.
Забарвлення риби на спині зеленувате, на боках – жовтувате, на животі – червонувате; плавці червонуваті з чорними плямами на кінцях. Довжина тіла – від 1 до 1,7 м.
Про спосіб життя панцирної щуки відомо ще дуже мало. Підтверджено тільки, що ця риба часто трапляється в річках та озерах. Ікра панцирних щук отруйна, хоча м’ясо вважають дуже смачним.
Міссісіпський панцирник, або алігаторова щука (Atractosteus spatula), – велика риба, поширена в Північній та Центральній Америці. Мешкає в основному у прісній воді, але заходить і в солону або морську. Часто гріється біля поверхні води і дихає атмосферним повітрям. Щелепи утворюють «дзьоб», а тіло сховане в панцир з ромбоподібної товстої луски. Це ненажерливий хижак, одна з найбільших прісноводних риб: його довжина може досягати 3 м, а вага – понад 130 кг.
Панцирники досить витривалі і можуть жити в умовах, не придатних для більшості інших риб. їхній пронизаний кровоносними судинами плавальний міхур може функціонувати як легеня, тому вони нерідко виринають на поверхню, щоб ковтнути свіжого повітря.
