Належить до родини Тетерукові. Вирізняється взимку хоча й простим, але гарним оперенням: усе пір’я, крім чорного хвостового, сліпучо білого кольору. У шлюбний період плечі, спина, надхвістя та середні хвостові пера – чорні з бурим або жовтим; великі махові пера – білі, малі – бурі; черевце біле. Протягом літа пір’я вицвітає.
Забарвлення білої куріпки різне залежно від пори року. Зимове забарвлення у неї біле, за винятком чорних зовнішніх хвостових пер, ноги й ніздрі оперені. Влітку і восени ці птахи рудо-бурі або строкаті.
Біла куріпка живе на всій півночі Старого й Нового Світу, в найрізноманітніших місцевостях. Одна пара живе поблизу іншої, і ділянка кожної з них дуже мала: вона рідко буває 500 кроків завширшки. Куріпку можна зарахувати до найбільш рухливих і вразливих лісових курячих. Вона спритна і дуже прудка. Її широкі, густо оперені лапи дозволяють їй швидко бігати по багнистих болотах та по снігу; напевне, вона вміє й плавати; політ її швидкий і красивий. Вона не лише вміє проривати ходи в снігу, щоб добути прихований під ним корм, але в разі нападу хижака падає прямовисно вниз і заривається у сніг; іноді можна знайти цілу зграйку птахів, які майже цілком зарилася в сніг.
Місцем для гнізда слугують неглибокі ямки, так майстерно заховані, що їх майже неможливо знайти, хоча самець, який постійно перебуває поруч, здається, докладає всіх зусиль, щоб виказати таємницю: зібравши всю свою мужність, він кожного хижака, що проходить повз гніздо, зустрічає своїм застережним криком. Розповідають, що квочки постійно сваряться з іншими самками, навіть крадуть одна в одної яйця і переносять їх до власних гнізд.
