Один з найдрібніших представників родини Коропові. Деякі екземпляри досягають завдовжки 12 см, більша ж частина буває не довшою 9 см.
Цей усюди поширений вид має численні назви. Така велика кількість назв – зайвий доказ популярності й повсюдного поширення цього виду. Справді, гольян – одна з найкращих і найпривабливіших риб.
Забарвлення гольяна надзвичайно мінливе. Основний колір спини буває то масляно-зелений, то брудно-сірий, з більш-менш каламутним відтінком від маленьких темних плям, які іноді утворюють справжній малюнок, коли на спині виділяється чорна смуга, що тягнеться уздовж середньої лінії спини до хвостового плавця і складається іноді з поздовжнього ряду плям.
Під час нересту гольян набуває веселкових кольорів. Зеленувато-жовті боки мають сильний металевий блиск. Кути рота карміново-червоного, глотка – чорного, груди пурпурно-червоного кольору. Можна помітити блискучу золотаву поздовжню смугу, що починається позаду очей, тягнеться з обох боків спини аж до кореня хвоста. Основне забарвлення плавців блідо-жовте, на парних плавцях, а у виняткових випадках також на анальному плавці може переходити у блискучий пурпурно-червоний колір. У обох статей на поверхні потилиці утворюється нашкірний висип із загострених горбків, і всі луски на задньому краї вкриті густим рядом зерняток, що утворюють облямівку.
Місце проживання гольяна – світлі річки з піщаним або кам’янистим дном, починаючи від їхніх гірських верхів’їв аж до гирла, як великі, так і маленькі. У деяких випадках гольян є майже єдиним мешканцем водойму, оскільки чудово почуває себе в таких місцях, які недоступні іншим рибам або яких вони уникають.
Цих риб дуже рідко можна зустріти поодинці – гольяни майже завжди плавають великими зграями, що грають біля поверхні води, надзвичайно швидко вистрибують із неї і злякано зникають, зачувши будь-який шум. У велику спеку вони іноді залишають місце, в якому трималися досить довгий час, і піднімаються або вгору за течією річки, назустріч свіжішій воді, або ж залишають річку, масово переселяючись до однієї з її гірських приток. При цьому гольяни перестрибують через значні перешкоди, і досить одному з них щасливо подолати перешкоду, решта неодмінно роблять те саме. їжа їхня – переважно рослини, черв’яки та комахи.
Період ікрометання збігається з першими весняними місяцями; зазвичай у травні, але в деяких місцях також у липні. До цього часу гольяни вибирають дрібні піщані місця, і кожна самка плаває в супроводі 2 або 3 самців, які чекають, коли почнеться відкладання яєць, щоб випустити на них своє сім’я.
Молоді рибки вилуплюються з яєць, коли мине 6 днів. У серпні вони досягають 2 см завдовжки, але з цієї пори ростуть дуже повільно, і стають здатними до розмноження лише на третьому або четвертому році життя.
Гольян, якщо його перенести зі світлого акваріума до затемненого, вже через кілька годин набуває темного забарвлення і, навпаки, швидко стає світлішим, опинившись на світлі.
Хоча гольян і невеликий, його все-таки ловлять скрізь, оскільки м’ясо його, попри гіркуватий смак, подобається багатьом і, отже, його охоче купують. Крім того, рибалки часто використовують гольянів для приманки і на корм більшим хижим рибам, яких розводять у ставках. Він також може прожити кілька років в акваріумі, потішаючи господарів своєю невибагливістю, спритністю і рухливістю.