Деякі люди приваблюють комарів особливо сильно. Нові експерименти пов'язали це з виділенням на шкірі підвищених кількостей карбонових кислот – характеристикою, яку не змінюють вік, дієта або нові засоби догляду за шкірою.
Давно помічено, що деякі люди особливо привабливі для комарів. У чому їх особливість – достеменно невідомо, і це питання є предметом багатьох досліджень. Зокрема, кілька років тому було показано, що більше комарів приваблюють ті, хто активніше зганяє їх зі своєї шкіри. Існують навіть непідтверджені гіпотези, які пов'язують цей ефект із групою крові. А автори нової статті, опублікованої в журналі Cell, виявили іншу особливість таких людей, тепер хімічну.
Не секрет, що кожна людина має власний неповторний запах. Він визначається набором речовин, які виділяються на шкірі і переробляються мікроорганізмами, що мешкають на ній. Леслі Воссхолл (Leslie Vosshall) та її колеги проаналізували цей хімічний профіль у людей з різною привабливістю для комарів і показали, що вони виробляють підвищену кількість карбонових кислот. Причому вплив цих речовин не змінюється ні з віком, ні при зміні харчування чи зміні засобів для догляду за шкірою.
Вчені проводили експеримент із 64 добровольцями. На шість годин їм одягали нейлонові рукави, щоб зібрати леткі речовини зі шкіри. Відрізаючи фрагменти нейлону, вчені поміщали їх по дві штуки в камеру, де знаходилися комарі Aedes aegypti, щоб відстежити, на який із зразків сідає більше кровососів. Так, порівнюючи попарно, автори склали рейтинг привабливості запахів.
Зразок № 33, що зайняв верхній рядок, був більше ніж у сотню разів привабливішим для комарів, ніж зразки № 19 і № 28, що опинилися в самому низу списку. Потім біологи визначили хімічні профілі цих запахів: як з'ясувалося, більше комах збирають зразки, що містять велику кількість карбонових кислот або продуктів їх переробки шкірною мікрофлорою.
Карбонові кислоти – порівняно прості органічні сполуки, що входять до складу секрету сальних залоз. Відомо, що у шкірі людей вони виробляються активніше, ніж в інших тварин, хоча точні кількості можуть помітно змінюватись і залежать від особистих особливостей організму. Цей рівень у кожного індивідуальний, але при цьому зберігається стабільним, майже не змінюючись з віком або зміною дієти.
Це підтвердили додаткові експерименти, проведені Леслі Воссхолл та її співавторами. Вчені повторили досліди з нейлоном кілька разів, з проміжком у кілька місяців, і отримували загалом такі ж «рейтинги привабливості», що й першого разу. І це, незважаючи на те, що деякі добровольці за період дослідження змінювали використовувані ними засоби для миття та догляду за шкірою.
