Коли Антоній Печерський, один із засновників Києво-Печерського монастиря, приїхав до Чернігова, йому відразу ж припала до душі одна з місцевих гір. У печері цієї гори Антоній і обладнав своє нехитре житло. Саме із цієї печери пізніше розпочалося будівництво цілого монастиря.
Спочатку монастир складався з невеличких підземних приміщень, де ченці здійснювали релігійні обряди і мешкали. Поступово він дуже розрісся. До наших днів зберігся храм пресвятого Феодосія Тотемського, висота якого становить понад вісім метрів – нібито й небагато, коли не зважати на те, що споруда розташована під землею. Але деякі церкви та храми стояли на поверхні, приміром Іллінська церква, де проводили обряд хрещення. Щоб забезпечити себе цеглою для будівництва, ченці змайстрували кілька спеціальних печей для її випалювання. Ці печі могли давати за один раз понад шість тисяч цеглин.
Під час монголо-татарської навали монастир опинився в дуже скрутному становищі. Його було покинуто, і аж у XVII столітті храми й церкви унікального підземного міста почали ремонтувати й відновлювати. А поруч з Антонієвими печерами, на сусідній горі, було зведено Троїцько-Іллінський монастир із величним Троїцьким собором і величезною, майже шістдесят метрів заввишки, дзвіницею.
Троїцько-Іллінський монастир та Антонієві печери входять до складу архітектурно-історичного заповідника, і кожен має змогу помилуватися унікальними підземними будівлями – справжнім чудом України.
