Вишня – дерево взаємної любові, весни, краси, мужності. У народній творчості символізувало красу й молодість убогої дівчини.
Дівчата, коли гадали про заміжжя, пересаджували маленькі вишеньки в діжку і ставили її в теплій хаті. Якщо до Нового року вишня зацвітала, це віщувало щасливу долю. Дитину відлучали від грудей часто під час цвітіння вишні. Також вважалося, якщо хвору дитину «проймати» крізь зумисне розколоту вишневу гілку, яку потім зв’язати, щоб зрослася, то дитина видужає. За допомогою квітучої вишні намагалися розпізнавати відьму або мару: зробивши з гілки кільце і дивлячись крізь нього, можна побачити, що відьми стоять спиною до вівтаря. Гілочкою вишні «кололи» зіпсоване відьмою молоко, вважаючи, що відьмі буде боляче.
З вишневих гілок наші предки варили напій, який неодмінно вживали на Новий рік, Зелені Свята, Купала тощо. Але існувала заборона їсти вишню до Купала батькам, у яких померли діти, тому що на тому світі їхні діти не отримають її.
