Новий рік – одне з найдавніших календарних свят. Цікаво, що у давніх слов’ян рік розпочинався навесні, але після прийняття християнства початком року стало 1 вересня. 1700 р. Петро І увів січневе літочислення. Проте в Україні, більшу частину території якої в XIV–XV ст. захопили Литва і Польща, традиція зустрічати Новий рік 1 січня існувала ще з кінця XIV ст.
Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Наші предки вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких вони боялися і намагалися умилостивити. Існувало уявлення про те, що в новорічну ніч віруючі люди можуть попросити у святих що завгодно. Дуже довго жила віра в те, що проведення новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому ґрунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед стихійними силами природи.
