На Гуцульщині довше, ніж будь-де в Україні, зберігалися давні звичаї. У Святвечір перед Різдвом тут запалювали «живу ватру» – багаття, вогонь для якого здобували тертям. Готували на такому багатті святкові страви. Обов’язково пригощали й тварин. Слід було завести в будинок теля або вівцю та нагодувати їх. На Голодну кутю перед тим, як сісти за вечерю, стріляли з пістолів, сповіщаючи таким чином про початок святкової трапези. Вважалося, що постріли повинні відігнати вовків. Під час освячення води на річці хлопці та дівчата, які мали одружитися, намагалися зачерпнути з ополонки якнайбільше води й окропити одне одного – за повір’ям, це давало щастя.
У середу або четвер перед Великоднем «гріли діда», тобто покійного предка. У ці дні діти ходили від хати до хати й під вікнами вигукували: «Грійте діда! Грійте діда! Щоб вам овечок, щоб вам ягняток!» А з хатини хто-небудь відповідав: «Гріємо, гріємо, дамо!» Після цього дітям давали маленькі пшеничні або житні хлібці – «кукуци». А вони дякували за подарунок і бажали господарям: «Дай, Боже, душам померлих царство небесне, а вам, господине, щоб овечки добре окотились». Дорослі в ці дні розкладали багаття у дворі й біля церкви. Коло багаття всю ніч сиділи старійшини села, а щоб воно не згасло, з кожного двору брали по декілька дровин.
Традиційними карпатськими музичними інструментами можна вважати трембіту, дримбу і цимбали.
Цимбали – інструмент, який має багату музичну палітру. Найчастіше цимбали використовуються як інструмент для акомпанементу. Цимбаліст грає, вдаряючи по струнах.
Трембіта являє собою трубу завдовжки до 3 м, діаметр – до 3 см. Трембіта має сильний гучний та мелодійний звук, який чути за 10 км навколо. За допомогою трембіт сповіщали про вихід худоби в гори, про смерть когось із села, а також на них грали колядники на Різдво.
Дримба, або варган, – музичний інструмент у вигляді металевої рамки з дротиком. Рамку прикладають до губ і, смикаючи за дротик, грають своєрідні мелодії.
