Велике зледеніння розповсюдило грушанки по всій Середній Європі, проте до нашого часу вони залишилися тільки в невеличких оазисах – в Криму, Поліссі, Лісостепу. Це найбільш типова багаторічна трав’яниста рослина хвойного лісу. Висота – 10–40 см. На рівні ґрунту грушанка формує розетку прикореневих листків, із середини якої відходить квітконосне стебло з верхівковою китицею, що складається з 8–15 чудових витончених квіток. Плід – грушоподібна коробочка з численним дрібним насінням. З цим, можливо, пов'язана назва рослини.
Грушанка належить до рослин-мікоризоутворювачів, що можуть існувати лише в симбіозі з певними видами ґрунтових грибів. Цей симбіоз настільки ефективний, що деякі види грушанок (наприклад, грушанка безлиста, що росте в Північній Америці) навіть втрачають хлорофіл. Саме цим пояснюється «вірність» грушанок хвойним лісам: лише у ґрунті корінних хвойних лісів присутні гриби, необхідні для розвитку цієї рослини. Зрозуміло, що й вирощувати грушанки в штучних умовах дуже складно. Проте цей симбіоз виявляється не досить стійким. Часто спостерігались випадки, коли мікоризний гриб «виходить з-під контролю» і нищить кореневу систему грушанки, після чого рослина гине.