У мексиканському місті Масатлан ремонтники випадково виявили давні людські останки. Роботи одразу зупинили, щоб співробітники Національного інституту антропології та історії Мексики (INAH) провели археологічні розкопки.
За словами археолога Віктора Хоеля Сантоса Раміреса (Víctor Joel Santos Ramírez), координатора рятувальних робіт, ця місцевість є природною височиною – пагорб поруч із гирлом річки Ель-Келіте. У доіспанські часи люди оселилися там, щоб, з одного боку, жити поруч із річкою та використовувати її ресурси, з іншого – уникнути сезонного затоплення.
Частина поверхні пагорба виявилася покрита подрібненими мушлями. А ось під цією імпровізованою «підлогою» знаходилося людське поховання. Воно, безперечно, незвичайне.
Почнемо з того, що археологи знайшли останки лише однієї людини, тобто це не кладовище, не місце регулярних поховань. При цьому в похованні виявили три фрагментовані керамічні посудини досить тонкої роботи та курильну трубку. Людські останки у дуже поганому стані, що пов'язано з місцевими кліматичними умовами.
Масатлан заснували іспанці в 1531 році, через десять років після падіння Теночтитлана. Але не надто регулярні розкопки у межах міста показують, що ця місцевість була населена і до європейців. Деяка кількість знайдених поховань говорить про те, що корінні жителі тих місць дотримувалися того самого обряду: ховали померлих у великих посудинах.
Знайдене поховання таким чином сильно вибивається з місцевої похоронної традиції. Мексиканські археологи припустили, що вони знайшли могилу ацтатлану – людини з Ацтлана, міфічної прабатьківщини ацтеків.
Взагалі, сьогодні немає жодних доказів, що Ацтлан коли-небудь існував де-небудь, крім міфів. У науковій спільноті його сприймають як щось середнє між Атлантидою та Камелотом, але шукають із невгасною завзятістю – у тому числі з політичних міркувань.
Вчені згодні, що ацтеки довгий час кочували Північною Америкою, перш ніж заснували Теночтитлан у 1325 році. І приблизно до того ж часу відносять виникнення легенди про Ацтлан. Точних вказівок, де він був, міфи не містять. Зрозуміло лише, що північніше Теночтитлана.
Опис теж досить мізерний: маленький острів на озері, населеному чаплями. Грунтуючись на цих, скажімо прямо, небагатих прикметах, ще наприкінці ХІХ століття мексиканські історики оголосили, що Ацтлан перебував на Мескальтитані – невеликому острівці у мангрових болотах. Місцеві жителі (зараз їх менше двох тисяч осіб) знайшли невелику кількість доколумбової кераміки, але серйозні археологічні розкопки там ніхто не проводив. Відповідно і наукового схвалення це припущення не отримало.
Через століття питання про місцезнаходження прабатьківщини ацтеків несподівано знову стало актуальним. Це було з зростаючим числом мексиканських мігрантів США. Не зовсім ясно, кому першому спала на думку ідея пошукати коріння ацтекської культури на території Штатів. Але хто шукає, той знайде.
У каньйоні Сего в американському штаті Юта знайшли петрогліфи. Їх ділять на три групи та відносять до трьох різних індіанських культур. Зображення однієї групи деякі дослідники вважали подібними до зображень, висічених на Камені Сонця – базальтовому диску, на якому схематично відображена ацтекська космогонія.
А на острові Антилоп, що посеред Великого Солоного озера в тому ж таки штаті, виявили сім печер. І це збігається з ще однією (ймовірно, більш ранньою) легендою про прабатьківщину ацтеків – про Чикомосток, що складається якраз із семи печер.
Звичайно, все це аж ніяк не доводить, що Ацтлан був у Юті. Хоча самі ацтеки у свої кочові роки могли там опинитися і навіть прожити якийсь час. Але наукові докази рідко мають значення в ідеологічній боротьбі. А з нею ситуація така, що ті, хто вчора були нелегальними мігрантами без документів, сьогодні зараховують себе до корінного населення Юти. І претензії висувають відповідні.
Хоча поки що зовсім неясно, на якій підставі мексиканські археологи віднесли знайдене поховання до культури Ацтатлан, воно все одно становить великий інтерес. Залишається сподіватися, що основою остаточних висновків вчених стануть факти, а не легенди.
