Перша половина VII ст. – У північно-східній частині Балканського півострова утворився великий союз семи слов’янських племен.
679 (681) р. – Із Приазов’я до північно-східної частини Балканського півострова переселилися племена болгар, очолювані ханом Аспарухом. Він уклав договори зі слов’янськими князями про виділення земель болгарам. Спільна боротьба проти аварів і візантійців об’єднала два народи в єдину болгаро-слов’янську державу – Перше Болгарське царство.
802–815 рр. – Піднесення Болгарії за правління хана Крума. До складу його держави входили території сучасних Болгарії, Румунії та частина Угорщини.
864 р. – Прийняття болгарами християнства від візантійців.
893–927 рр. – За правління царя Симона Великого Перше Болгарське царство досягло найбільшої могутності.
927–1018 рр. – Період занепаду Першого Болгарського царства.
1018 р. – Підкорення Першого Болгарського царства Візантійською імперією.
