Територія. На початку XIX ст. Російська імперія була найбільшою за площею державою світу. Вона охоплювала величезні території у Східній Європі, Північній Азії (Сибір і Далекий Схід) та частині Північної Америки (Аляска), що простягалися від Балтики до Тихого океану та від Арктики до Північного Причорномор’я і Кавказу. До 60-х рр. XIX ст. територія імперії збільшилася з 16 до 18 млн км2 за рахунок приєднання Фінляндії, Царства Польського, Бессарабії, Кавказу, Закавказзя, Казахстану, Приамур’я та Примор’я. На відміну від європейських колоніальних імперій, які складалися з метрополій і заморських володінь, Російська імперія мала єдину територію.
Населення. Населення імперії упродовж першої половини XIX ст. збільшилося із 37 до 69 млн осіб, переважно завдяки приєднанню нових територій. Основна частина населення заселяла центральні та західні губернії, а на величезній території Сибіру жили лише близько 3 млн осіб. Середня тривалість життя становила 27,3 року (в Англії – 31,5 року). Це обумовлювали періодичні епідемії, висока дитяча смертність, нерозвиненість медичного обслуговування. За складом населення Російська імперія була багатонаціональною державою. Народи імперії сповідували всі світові релігії, але статус державної мало лише православ’я.
Соціальна структура. Російське суспільство за своєю структурою було фактично феодальним, із відповідним поділом на привілейовані й непривілейовані стани. Найчисленнішим станом було селянство – понад 30 млн осіб. Із них майже 20 млн селян були кріпосними. Вони вважалися «хрещеною власністю» дворян-поміщиків, яких на той час у країні було майже 600 тис. осіб.
Політичний устрій. У XIX ст. за політичним устроєм Російська імперія залишалася самодержавною (абсолютною) монархією. Російський імператор як носій вищої законодавчої, виконавчої і судової влади був необмеженим правителем, відповідальним лише перед Богом. Конституції та парламентських установ у країні не існувало.
