Цей багатий видами ряд, поширений у жарких країнах, являє собою замкнуту групу досить високорозвинених птахів.
Найхарактерніша відмінність папуг – їхній дзьоб, схожий, на перший погляд, на дзьоб хижаків, проте він набагато товщий і сильніший. На верхній половині дзьоба є не оперене, але й не рогове місце, що має назву восковиця. Окрім папуг, восковицю мають лише денні хижі птахи та сови. Посередині краю верхньої половини дзьоба іноді є тупий, але міцний зубоподібний виступ. Нижня половинка дзьоба помітно коротша за верхню і досить широка. Не менш характерні й інші частини тіла папуг. Ноги м’ясисті, та ніколи не довгі; пальці досить довгі, зовнішній і внутрішній з них обернені назад; кігті також довгі, сильно загнуті й досить гострі, хоча й не міцні; крила папуги великі, загострені. Забарвлення оперення, попри всю свою різноманітність, має у птахів цього ряду багато спільного. Переважний колір – трав’яно-зелений, хоча трапляються види з блакитним, пурпурно-червоним і золотисто-жовтим забарвленням. Самці й самки у більшості випадків, хоча й не завжди, забарвлені однаково; пташенята лише в окремих випадках відрізняються від дорослих.
Голос у папуг сильний, нерідко пронизливий, але все-таки не зовсім позбавлений милозвучності. Загальновідомою є здатність папуги відтворювати голос і слова людини.
Крім Європи, папуги водяться в усіх частинах світу, але більшість видів живуть у жаркому поясі. Загалом, папуги більше трапляються в лісі, проте деякі види освоюють і безлісі місця. В Андах, Гімалаях та Абіссінських горах ці птахи мешкають вище 3000 м.
За винятком періоду розмноження, папуги живуть групами. їжу папуг становлять переважно плоди і насіння. Але багато папуг лорі харчується соком і пилком квітів; ари та клинохвості папуги, крім плодів, поїдають бруньки і деревні квіти, а деякі какаду переслідують личинок комах. Спустошення, які папуги чинять на полях і в садах, бувають значними, що спричиняє з боку людини енергійну протидію.
Великі види папуг виводять пташенят лише раз на рік і відкладають тільки два яйця; австралійські ж папуги відкладають З–4, а деякі навіть 6–10 яєць і виводять дитинчат 2–3 рази на рік. Для гнізд обирають переважно дупла дерев – рід птахівше – земляні нори або розколини в скелях; папуги земляні відкладають яйця просто на землі. Яйця насиджують обоє батьків по черзі. Удвох вони приносять корм для пташенят, продовжуючи їх годувати деякий час і після того, як ті вилетять із гнізда. У разі небезпеки батьки захищають своє потомство з надзвичайною самовідданістю.
Приблизно на другому році папуги вбираються у своє розкішне оперення. До розмноження стають здатними вже на першому році життя. Папуги – птахи-довгожителі. Траплялося, що вони переживали сім’ї, у яких виховувалися змолоду.
Найнебезпечнішим ворогом папуг залишається людина. Приручати папуг люди почали дуже давно. Ці птахи розумні і дуже швидко пристосовуються до нових умов життя.
