Відрізняються від усіх інших риб чотирирогим тулубом, покритим замість луски панциром, який складається з правильних, переважно шестикутних кістяних пластинок, тож рухомими залишаються тільки хвіст, плавці та губи. Довжина тіла до 50 см, але ростуть повільно. Хвіст і плавці розташовані в отворах, що є в панцирі, і здаються ніби вставленими туди. Усі кузовки мають міцні голки, які в основному лежать попарно і тим ще більше сприяють оригінальному вигляду цих дивних створінь. Маленький рот розташований на кінці рила. Зябровий отвір має вигляд щілини, облямованої шкірястою лопаттю; у зябровій перетинці налічують 6 променів. Язик короткий і нерухомий; шлунок перетинчастий і великий.
Над добре розвиненими очима, розташованими високо над головою, часто є дві голки, призначені, очевидно, для їхнього захисту.
Шкіра кузовків гола, укрита слизом, що містить отруту – острациотоксин. При небезпеці, а також стресі риби виділяють більше отрути і вона надходить безпосередньо у воду.
Звичайний рогатий кузовок (Lactoria cornuta) має 2 голки перед очима і 2 позаду на череві замість грудних плавців. Довжина його досягає 30–35 см. Тулуб у нього тригранний. Плавці маленькі, закруглені, хвіст довгий і сильний, це головний орган руху, оскільки решта плавців мало сприяють цьому. У верхній щелепі налічують 14, а в нижній – 12 зубів. Луска шестикутна, черепицеподібна, спаяна в цілісний коробкоподібний каркас.
Основне забарвлення гарного бурого кольору з червонуватим полиском. На цьому тлі виділяються темні довгасті плями неправильної форми; хвіст більш насиченого жовтувато-бурого кольору, і плями на ньому круглясті; плавці жовтуваті.
Харчується в основному водоростями і донними безхребетними, яких знаходить, здуваючи струменем води з рота донний пісок, рідше – молюсками, ракоподібними та дрібними рибами. Самі рогаті кузовки стають здобиччю довгоперих і великооких тунців.
Усі кузовкові – мешканці морів жаркого поясу, живуть на кам’янистих або скелястих мілководних місцях, плавають так погано, що їх можна зловити рукою, рідко піднімаються у верхні водні шари і поза водою швидко вмирають.
Їхня їжа – ракоподібні. Про один вид, який живе в Червоному морі, рибалки розповідають, що він охоче їсть бавовняний папір, яким шпаклюють пази кораблів.
Звичайний рогатий кузовок поширений у тропічних водах Індійського і Тихого океанів у районах рифів, у їхній захищеній частині, а також у лагунах, затоках зі спокійною водою і піщаним або мулистим дном. Цю рибу розводять для акваріумів.
Деякі види ловлять заради їхньої жирної печінки; м’ясо деяких цінується, тоді як у інших вважається отруйним. У давнину збирали міцні, що їх важко й розбити, панцирі кузовків і як дивовижу привозили їх до Європи.
Кузовок-кубик (Ostracion cubicus) має кубоподібну форму тіла. Довжина тіла досягає 45 см. Тіло риби захищене, як і в інших кузовкових, екзоскелетом – панциром із зрощених кісткових пластин. Крім панцира, є додатковий захисний механізм – здатність у разі небезпеки виділяти токсичний слиз.
Кузовок-кубик поширений у водах Тихого та Індійського океанів у районах рифів, а також в Атлантичному океані біля південно-західного узбережжя Африки. Віддає перевагу лагунам і захищеним рифам, зазвичай на глибинах до 50 м.
Молоді особини яскраво-жовті, з чорними або темно-синіми плямами; з віком жовте забарвлення вицвітає до брудно-гірчичного, а плями практично зникають, стаючи білими з голубуватим центром. Дорослі особини мають голубувате забарвлення із залишками жовтого кольору на стиках між лусками. Молодь здебільшого ховається у вузьких розколинах. Рибки полохливі і, помітивши небезпеку, миттю ховаються в гущавині коралів. Основна їжа цих риб – водорості, губки, молюски, донні черв’яки, дрібні ракоподібні та риби.