Омела – відомий вічнозелений напівпаразит, який оселяється на деревах і кущах у вигляді кулястої форми. Назва рослини перекладається як «всезцілитель». Вважається, що омела вічна, вона не зникає, не в’яне, росте без коріння, не торкаючись землі, не має насіння: її походження вважають чудесним; омела сама розмножується, вона росте між небом і землею; думають, що вона спадає з неба на гілки священних дерев.
За народними уявленнями, омела – магічна рослина, що приносить щастя, оберігає людину й свійських тварин від чаклунства.
Листочками й плодами омели лікували ревматизм, сухоту, епілепсію та інші хвороби. Іноді перевагу надавали омелі, що росте на певних деревах, наприклад гуцули від астми радили вживати омелу із груші. Особливими цілющими властивостями наділена омела, що виростає на дубі, бо вважається його душею. Рослину зривали обов’язково на молодий місяць, без допомоги заліза, і при цьому вона не повинна була торкнутися землі. Зірвана таким чином омела лікувала від пропасниці, жінкам допомагала завагітніти, заживляла виразки тощо.
