Тропічна рослина мімоза сором'язлива (Mimosa pudica) продовжує ставити перед вченими нові питання. Нещодавно з'ясувалося, що вона вміє відрізняти живі істоти від неживих предметів.
Ця багаторічна трав'яниста рослина висотою від 30 до 150 см походить з тропічних районів Південної Америки, де вважається бур'яном; при цьому по всьому світу його культивують як декоративну. Цвіте мімоза з травня по вересень невеликими фіолетовими суцвіттями у вигляді кульок, що розташовуються на довгих квітконосах. Запилення відбувається за допомогою вітру або комах, після цвітіння утворюються вигнуті гачкоподібні боби.
Відмінною рисою мімози сором'язливою є його реакція на потенційну загрозу. При ушкодженні коріння рослина виділяє «коктейль» з отруйних речовин, що включає метансульфонову, молочну, піровиноградну кислоти та різні сполуки сірки; нерідко це призводить до отруєння худоби на пасовищах.
Ще однією дивовижною властивістю, яка і дала рослині назву, стала його здатність згортати листя у відповідь на дотик. Механізм цієї дії вченим відомий. В основі черешків розташовані водні мембрани, а сенсорні ділянки на листочках реагують на тиск. При дотику вода прямує до місця контакту, і під цією вагою листя згортається і опускається вниз.
Нещодавно австралійські вчені виявили, що мімоза сором'язлива здатна самонавчатися. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі Oecologia у 2016 році, мімоза «запам'ятовує» особливості кожного контакту, і якщо він не становить загрози, витрачати енергію на згортання листя не стане. Така поведінка властива тваринам: за допомогою нервової системи вони не тільки одержують інформацію, а й можуть її надалі використовувати. Поведінкові реакції рослини з урахуванням накопичених ним даних був описаний вперше на цьому прикладі. Нове дослідження провели спеціалісти університету штату Нью-Йорк в Олбані. Вони дізналися, що мімоза сором'язлива добре розрізняє свого потенційного ворога. У ході експериментів було встановлено: у тих випадках, коли до її коріння торкалася людина – повітря наповнювалося сумішшю сірководню та інших речовин, при цьому контакт із металом, склом та іншими предметами механізму вироблення «хімічного захисту» не запускав.
У результаті біологи знайшли ще одну концептуальну відмінність мімози сором'язливої від інших представників фауни: якщо більшість рослин, які використовують для свого захисту отруту, виділяють її зі своєї надземної частини – то об'єкт їх вивчення робить це за допомогою свого коріння, на якому розташовані крихітні вузлики. Більше того: вони не тільки виробляють отруту, а й аналізують хімічний склад навколишнього середовища, «приймаючи рішення» щодо потенційної небезпеки.
