Релігія – відчуття людиною залежності від таємної надприродної сили, що дає їй опору і є гідною вшанування; спосіб думок, почуттів та дій, обумовлений вірою в існування надприродного, який визнає можливим безпосереднє спілкування з ним. Ранні (так звані «природні») форми релігії – фетишизм, магія та анімізм – виникли в первісному суспільстві близько 40–50 тис. років тому. Пізніше сформувалися родоплемінні релігії – тотемізм, культ предків, шаманізм і землеробські культи.
Ранні форми релігії
Фетишизм – поклоніння предметам неживої природи, які нібито наділені таємничою силою.
Магія – обряди і дії, що ґрунтуються на вірі людини в можливість надприродним шляхом впливати на інших людей, тварин, явища природи.
Анімізм – уявлення про наявність душі в людині, тварині, рослині, інших предметах і явищах оточуючої дійсності.
Родоплемінні релігії
Тотемізм – вірування в наявність надприродної спорідненості між людськими групами (родами) і деякими рослинами або тваринами (тотемами).
Культ, предків – поклоніння і вшанування пам’яті померлих родичів.
Шаманізм – підтримка через наділеного надзвичайними якостями чаклуна-знахаря (шамана), за допомогою спеціального ритуалу, зв’язку з духами, які забезпечували вдале полювання, зцілення від хвороб тощо.
Культ родючості – релігійні уявлення племен хліборобів і скотарів, пов’язані з віруваннями в жінку – богиню природи, від якої залежить родючість землі, урожай і приплід худоби.
Роль релігійних вірувань у житті первісних людей:
• Спроба первісних людей зрозуміти і пояснити навколишній світ і своє ставлення до нього.
• Намагання людини компенсувати свою слабкість вірою у всесильного Бога.
• Установлення певних звичаїв і традицій, які управляли поведінкою людей.
• Об’єднання людей, сприяння збереженню сталості людських спільнот.
• Один із засобів передачі культурної спадщини від одного покоління до іншого.
• Узаконення певних суспільних порядків, відносин, норм і формування ставлення до них за відповідності писаного права.