Ангел, янгол – Божий посланець, що оберігає людей, посередник між ними і небом.
Існує повір’я, що кожне світило має свого ангела: один носить по небу Сонце, інші – Місяць і зірки; ввечері кожен ангел запалює свою зірку, а вранці гасить її.
Архангел – старший за чином ангел. Архангелам належить третє місце після серафимів та херувимів.
Серафими (араб. – полум’яні, світлоносні, пекучі, благородні) і херувими (євр. – ангели найвищого ступеня в небесній ієрархії) у християнстві та іудаїзмі зображаються у вигляді людей, що мають три пари крил. Двома крилами вони закривають обличчя, двома – ноги, два ж крила використовують для польоту.
Мотив сотворіння ангелів, як і чортів, у народній творчості існує у кількох варіантах. Наприклад, коли Сатанаїл зневірився у Богові, той створив Михаїла, а Сатанаїл тим самим способом наробив собі чортів.
У кожної людини є свій ангел-охоронець. Коли дитина усміхається уві сні, то вважається, що на неї дивиться ангел. Коли немовля ще знаходиться в утробі матері, ангел-охоронець учить його всього, що воно повинне знати для свого земного життя. У момент появи немовляти на світ ангел ударяє пальцем над верхньою губою дитини, від чого на все життя залишається заглиблена доріжка, а немовля в ту ж мить забуває все, про що говорив ангел. У подальшому житті людини це поступово має відновлюватися в пам’яті, якщо людина буде вправлятися в роздумах.
Між ангелом-охоронцем і дияволом-спокусником завжди ворожнеча. Кожен із них пильно дивиться один за одним, поступаючись у верховенстві лише залежно від поведінки людини.
У народі вірять, що ангел записує добрі діла, а диявол фіксує злі. Коли ж людина помирає, вони сперечаються за її душу. Хто з них переможе – відомо лише Богові.
