Внутрішня політика:
В основі внутрішньополітичної програми Наполеона було створення твердої, вкрай централізованої влади, сприяння розвитку промисловості й сільського господарства, покращання фінансового стану, досягнення примирення з тими елементами старого суспільства, які згодні визнати зміни в післяреволюційній Франції. 17.01.1800 р. Наполеон заборонив «на період війни» 60 політичних періодичних видань у Парижі. 13 видань, які лишилися, були підпорядковані міністру поліції з попередженням про закриття, якщо в них будуть критикувати соціальний устрій, армію, інші держави тощо. Поліція розгорнула відверте переслідування політичних противників режиму.
За законом «Про розподіл території і адміністрації» (1800 р.) було фактично відновлено суворо централізоване дореволюційне управління країною. Департаменти очолили префекти, округи, на які вони поділялися,– субпрефекти, а міста – мери, яких призначав уряд. За реформою фінансової системи було засновано Французький банк і здійснено заходи щодо зміцнення нової грошової одиниці – франка.
1801 р. за сприяння уряду було засновано Товариство підтримки національної промисловості. Уряд надавав вітчизняним підприємцям вигідні державні замовлення. Було досягнуто перемир’я з католицькою церквою.
За указом від 25 грудня 1799 р. всі церковні будівлі поверталися католицькій церкві. 15 липня 1801 р. було укладено конкордат (угоду) із Папою Пієм VII. Католицизм проголошувався «релігією більшості французів», а Наполеон здобував право призначати єпископів, яких потім затверджував Папа. 1800 р. Наполеон переглянув списки емігрантів і дозволив більшості з них повернутися на батьківщину. У 1802 р. було оголошено загальну амністію всім емігрантам, крім ватажків роялістів.
У серпні 1802 р., після розгрому другої антифранцузької коаліції, у країні було проведено плебісцит, за результатами якого Наполеон був обраний першим консулом довічно. 1802 р. Наполеон заснував почесний легіон, членом якого можна було стати за особливі заслуги перед Францією. У серпні 1804 р. було прийнято Цивільний кодекс («Кодекс Наполеона»), норми якого залишаються основою сучасного цивільного права в Бельгії, Люксембурзі і Домініканській республіці.
Зовнішня політика:
В основі зовнішньополітичної програми Наполеона була боротьба з другою коаліцією, яка продовжувала воєнні дії проти Франції, намагання збільшити підвладні французам території і, використовуючи їх ресурси, знищити свого головного суперника – Англію. Війна з другою коаліцією завершилася блискучою перемогою французів.
Влада Наполеона поширилася майже на всю Італію, на велику кількість німецьких держав, Бельгію та Голландію. 1803 р. Наполеон відновив війну з Англією і розпочав підготовку до вторгнення на Британські острови.
