У 825 р. до н. е. фінікійці заснували в Північній Африці місто Карфаген, яке на початку ІІІ ст. до н.е. стало потужною середземноморською державою. Важливу роль відіграло його зручне географічне розташування. Це місто-держава займало східну частину невеличкого мису, який був прикритий із південного боку пасмом пагорбів.
Облаштувавши зручну й надійну базу, карфагеняни стали підкоряти морські простори. У західній частині Середземного моря вони заснували колонію Ебесс, а сягнувши південного берега Кельтики, створили торговельну факторію Массілія. В іншому напрямку карфагенян неабияк цікавив найбільший острів у Середземному морі – Сицилія. На його північному березі вони побудували місто-фортецю Панорм.
Задля ще більшого зміцнення своїх позицій на розташованих поміж Сицилією та Карфагеном островах було створено два форти. Таким чином, уся західна частина моря перейшла під контроль Карфагена.
У 535 р. до н. е. він підкорив острів Сардинію. Історикам також відомо про похід карфагенян до берегів Гвінейської затоки та експедиції до Олов’яних островів у Британії. Політика твердого контролю над торгівлею в західному Середземномор’ї призвела до конфлікту між Карфагеном та Римом. Під час Другої Пунічної війни римський генерал Сципіон Африканський-старший завдав поразки полководцю Ганнібалу. Унаслідок цього Карфаген утратив право на великий флот і всі свої володіння в Іспанії.
Чи знаєте ви, що…
За легендою, прибувши на нові землі, фінікійці принесли з корабля величезну шкуру вола й домовилися з місцевими мешканцями, що ті віддадуть їм стільки землі, скільки можна буде охопити цією шкурою. Аборигени погодилися. Тоді фінікійці розрізали шкуру на тоненькі ниточки, зв’язали їх в один довгий мотузок і обвели ним стільки землі, що можна було побудувати ціле місто. Так і виник Карфаген.