Морські скорпеноподібні риби з родини Керчакові. Завдовжки 15–25 см, червонувато-бурого, світлішого внизу забарвлення, розмальованого темними плямами.
Керчак майже так само часто трапляється в Балтійському, як і в Північному морі, і живе від Біскайської затоки до Лапландії в усіх місцях. У Атлантичному і Льодовитому океанах і в усіх їхніх затоках і частинах живе у великій кількості.
Ці риби тримаються переважно на кам’янистому ґрунті, часто на значній глибині, але нерідко і у вищих шарах, де лежать нерухомо на каменях або під ними, притиснувшись до них спиною і чатуючи на здобич. Коли здобич наблизиться, вони, швидко працюючи своїми сильними плавцями, не дуже стрімко, але вправно підпливають до неї знизу і, відкривши свою страхітливу пащу, хапають жертву завбільшки, як вони самі.
Їхня ненажерливість дивовижна; керчаки проковтують буквально все їстівне: риб, раків і крабів, черв’яків тощо і, крім того, не гидують відходами з кораблів та човнів.
Час розмноження збігається з найтеплішими місяцями року; проте деякі особини метають ікру навіть пізньої осені. У період ікрометання риби з’являються у величезній кількості в усіх зручних місцях біля берегів. Самки відкладають ікру на кам’янисте дно, часто на поверхню окремого каменя. Ікринки забарвлені в яскраво-жовтий або жовтогарячий колір, у кладці їх буває 2700 штук діаметром близько 2,5 мм. Випустивши ікру, вони відпливають знову на глибоке дно.
У неволі керчаки можуть довго прожити без води. Чудово адаптуються до життя в акваріумах, навіть коли доводиться задовольнятися зовсім невеликими резервуарами, оскільки найголовніше для цих риб – вода, а не можливість рухатися у великому просторі.
