Основні риси
- Нагнітання гонки озброєнь.
- Боротьба за переділ поділеного світу (локальні війни).
- Загострення відносин між країнами Антанти і Троїстого союзу.
Локальні війни і конфлікти кінця XIX – початку XX ст.
Іспано-американська війна (1898). Закінчилася перемогою США. Американці отримали Філіппіни, острови Гуам і Пуерто-Рико. Куба формально здобула незалежність, а фактично – опинилася під протекторатом США.
Англо-бурська війна (1899–1902). У результаті перемоги Великої Британії бурські республіки Оранжева і Трасвааль стали британськими колоніями.
Російсько-японська війна (1904–1905). Перемога Японії у війні дозволила їй отримати Південний Сахалін, Порт-Артур, установити своє панування в Південній Маньчжурії.
Марокканська криза (1905–1906). Німеччина спробувала перешкодити Франції встановити своє панування в Марокко. Завдяки підтримці Англії, Росії та Італії французи отримали можливість переважного впливу на Марокко.
Боснійська криза (1908–1909). Під тиском Німеччини Росія була змушена визнати захоплення Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною.
Друга Марокканська криза (1911). Фактичний провал другої спроби Німеччини перешкодити Франції захопити Марокко.
Італо-турецька війна (1911). У результаті здобутої перемоги Італія захопила Лівію, острови Родос і Південні Споради.
Перша балканська війна (1912–1913). Поразка Туреччини у війні спричинила втрату нею всіх своїх європейських володінь. Було засновано нову державу – Албанію, яка фактично опинилася в залежності від Австро-Угорщини та Італії.
Друга балканська війна (1913). Закінчилася поразкою Болгарії. Македонія і більша частина Фракії відійшли до Сербії та Туреччини. Румунія захопила Південну Добруджу, а турки повернули Адріанополь.
