Два початки, що уособлюють єдність та боротьбу протилежностей.
У давньокитайській культурі Всесвіт сприймався як єдина система, що підпорядковується єдиним законам розвитку, як і будь-який живий організм. Все, що відбувається на землі, розцінювалося як «всесвітній обов'язковий церемоніал», де у кожного явища чи предмета існували протилежні сторони, наприклад Сонце і Місяць, небо і земля, порожнє і повне, рух і спокій, бутон і квітка, що відцвіла. Однак це єднання ґрунтувалося на постійній боротьбі протилежностей.
Перевага однієї із сторін викликала прагнення до лідерства іншої. У своїй основі всі пари протиріч мають одне джерело – космічні засади Інь та Ян, які зображуються у вигляді єдиної емблеми. Інь – це «тіньовий схил», а Ян – «світлий, сонячний схил», або по-іншому – Інь – темний жіночий початок, північ, зимові холоди, Місяць, слабкість. Ян – світлий чоловічий початок, південь, літо, Сонце, вогонь, твердість характеру.
Складні протиборчі взаємини чоловічого та жіночого початків народжують позитивні зміни еволюційного процесу. Ідеальним вважається стан, коли Інь та Ян повністю врівноважені між собою. Давньокитайські філософи вважали, що тільки людина здатна підтримувати цей баланс, а особливо правитель, від розсудливості якого залежали стабільність та процвітання країни.
